Головна » «Краєзнавчі записки» » Біографістика |
Книга пам’яті мого роду. Лисенко Олександр Григорович© Олександра Лацько Війна! Це найбільше зло на землі. Це завжди смерть, сльози безутішних матерів, зруйновані людські долі, голод і холод, понівечена і залита кров’ю рідня земля. Жахливим спалахом пролетіла по землі Друга світова війна. Довгі тяжкі чотири роки відчайдушно захищали землю від німецьких загарбників наші прадіди. В моїй родині День Перемоги – велике свято, бо у Другій світовій загинули мої рідні. Молодими хлопцями – добровольцями пішли мої прадіди на боротьбу з ворогом, захищаючи рідну землю. Мій прадід, Лисенко Олександр Григорович, народився у 1924 році. На війну пішов добровольцем у 1942, був артилеристом. Нагороджений орденом Червоної Зірки за форсування Дніпра. Похоронку рідні отримали 21 березня в 1944 році, загинув у селі Ров Лятковського району Вінницької області. 1 листопада 1926 року народився Лисенко Микола Григорович. У 1942 році був рядовим піхоти. Загинув в жовтні 1944 року під Краковим у Польщі. Нагороджений медаллю «За відвагу». Прапрадід, Лисенко Григорій Никифорович, народився 1904 року. У 1942 році був призваний на війну. У 1945 році повернувся тяжко поранений і помер у вересні цього ж року. Ця війна забрала в небуття мільйони людських життів. Надто багато не повернулося з фронтових доріг. Це дуже дорога ціна за перемогу. Нині кожен завдячує полеглим воїнам і посивілим ветеранам за право мирно і щасливо жити в рідному краї. Мій перший вірш написаний в окопі, Лилась пожежі вулканічна лава. Гула земля. Сусідський плакав хлопчик. О перший біль тих не дитячих вражень, Це вже було ні зайчиком, ні вовком – той перший віршик, притулившись скраю, Ліна Костенко Перемогу чекали в кожній українській хаті, у вщент зруйнованих містах і селах. На Дніпрі, Ворсклі, Дністрі і Південному Бузі – скрізь, де всім смертям на зло вижив і переміг наш народ. ... Ми відступали. Ворог наближався. Повернулися додому солдати, щоб розпочати мирне життя. Зарубцювалися рани від куль і осколків, позаростали партизанські землянки, відновились зруйновані міста і села. Та не стерти в пам’яті народу героїв війни. Велике щастя жити під мирним небом у вільній, незалежній державі. Хай, завжди буде мир! Скажімо війні – ні!
Лацько О. Книга пам’яті мого роду. Лисенко Олександр Григорович // Краєзнавчі записки музейного комплексу Зміївського ліцею №1 ім. З. К. Слюсаренка. URL: https://lycei1museum.at.ua/publ/4-1-0-8 | |
Рубрика: Біографістика | Дата публікації: 2021-03-25 | Переглядів: 31270 | Ключові слова: |